Щодо договору оренди земельної ділянки.
Оренда землі — це строкове платне користування чужою земельною ділянкою, яке виникає на підставі договору, укладеного між власником землі та орендарем.
Договір укладається у письмовій формі та має містити обов›язкові умови (істотні), відсутність яких є підставою для визнання договору не чинним.
Так, згідно зі статтею 15 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон) істотними умовами договору оренди землі є: об›єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об›єкта оренди та інші.
Укладання, договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.
Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевишувати 50 років (ст. 19 Закону).
Щодо орендної плати, то слід зазначити, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін безпосередньо у договорі оренди. Форма орендної плати, яка може бути грошовою, натуральною або відробітковою, також визначається за згодою сторін у договорі оренди.
Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін і (ст. 23 Закону).
Зміна умов і договору (терміну, розміру орендної плати тощо) можлива за згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди до, укладеного, договору оренди земельної ділянки. Після підписання такої додаткової угоди сторонами вона стає невід›ємною частиною договору оренди землі.
Щодо питання сівозмін, які має дотримуватися орендар при вирощуванні сільськогосподарських культур на орендованій земельній ділянці,: зазначаємо, що відповідна до частини, четвертої статті 22 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ) земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, шо забезпечують еколого-економічне обгрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.
На період до 1 січня 2015 року вимога закону про наявність проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обгрунтування сівозміни і впорядкування угідь, розповсюджується тільки на тих власників та землекористувачів, які використовують земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею більше ніж 100 га, а після 1 січня 2015 року - на всіх власників і землекористувачів, які ведуть товарне виробництво (п. 18 Перехідних положень ЗКУ).
Порядок розроблення проектів землеустрою, шо забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування; угідь, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2011 р. № 1134.
Крім того, постановою Кабінету Міністри України від 11.02.2010 року № 164 затверджено нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах.
Використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без затверджених у випадках, визначених законом, проектів землеустрою, шо забезпечують еколого-економічне обгрунтування сівозміни та впорядкування угідь, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п›ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п›ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 55 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Отже, якщо орендар вашої земельної ділянки використовує загалом земельні ділянки загальною площею понад 100 га, він обов›язково має розробити проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обгрунтування сівозміни, і впорядкування угідь на весь орендований масив. Відсутність такого проекту може бути підставою для орендодавця порушувати питання про дострокове розірвання договору оренды.