12.34.58 Реадмісія або добровільне повернення громадян України до батьківщини | |
| У багатьох українців є свій неповторний досвід життя, а інколи і виживання на чужині. Те, як люди освоюються на новому місці, багато у тому залежить від наявності легальних документів, знання мови, матеріального становища, та інших умов, які так або інакше впливають на їх адаптацію у новій країні . Якщо Вам доводилося залишати батьківщину, жити у чужій для вас країні та з різних причин перейти за кордоном у статус нелегального мігранта, або особи , якій відмовлено у наданні притулку чи статусі біженця, або опинитися у будь-якому іншому статусі, що стало причиною повернення Вас в Україну за процедурою добровільного повернення чи в порядку реадмісії, тоді інформація, наведена нижче – саме для вас. Поняття, що таке добровільне повернення ? Програми добровільного повернення існують практично у кожній країні у результаті співробітництва урядів країн з представництвами неурядових організацій . Мета програми – здійснення на практиці ефективної та гуманної політики добровільного повернення іноземних громадян в країни походження або інші країни, які готові їх прийняти. Зазвичай програма добровільного повернення розрахована на: 1. осіб, які очікують рішення щодо надання їм статусу біженця чи притулку, або отримали відмову; 2. біженців або осіб, які мають тимчасовий захист, але бажають повернутися на батьківщину; 3. осіб, у яких відсутні належні документи і вони являються нелегальними мігрантами; 4. іншу категорію іноземців, чиє повернення не порушує вимог міжнародних договорів і зобов’язань держав. Що таке реадмісія ? Після Другої світової війни, коли в умовах розбудови знищеною війною економіки діяло ліберальне законодавство стосовно трудової міграції, західноєвропейські держави почали укладати між собою Угоди про контроль за кордоном та про державну політику стосовно незаконних мігрантів, які передбачали відповідальність Сторін цієї угоди за незаконний в’їзд на їх територію. Реадмісія – це взаємні зобов’язання держав, які закріплюються в міжнародних угодах, прийняти назад власних громадян, а також громадян третіх країн та осіб без громадянства, які незаконно прибули на територію однієї із Договірних Сторін, або прибувши законно витратили підстави для легального перебування. Розширення реадмісійного простору для України розпочалося з 1993 року з укладенням угод з трьома західними країнами-сусідами: Угорщиною, Польщею та Словаччиною. У 1996 році Угоду про реадмісію було укладено з Литвою, а у 1997 – Молдовою та Латвією. На сьогодні Україною підписано 17 угод про реадмісію. Крім уже названих шести, у 2000 році підписано угоду з Узбекистаном, 2001 – Туркменистаном та Болгарією, 2003 – Швейцарією та Грузією, 2005 – Туреччиною, 2006 – Росією, 2007 – Данією, Європейським Союзом, В’єтнамом та у 2008 – з Норвегією. Особливої уваги питання стосовно реадмісії осіб набули з підписанням 18 червня 2007 року Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб. Угодою передбачено: - реадмісію власних громадян (повернення громадян України на батьківщину); - реадмісію осіб за прискореною процедурою (тобто якщо особу було затримано в прикордонному районі протягом 48 годин з моменту незаконного перетинання державного кордону); - реадмісію громадян третіх країн та осіб без громадянства, які перебували на території держави на підставі посвідчення на постійне проживання чи візи; - реадмісію громадян третіх країн та осіб без громадянства, які незаконно в’їхали в державу, або незаконно виїхали з її території; - транзитне перевезення наземним, повітряним та морським видами транспорту. В Україні неурядові організації реалізовують кілька програм надання допомоги громадянам України, які були повернуті в Україну в порядку реадмісії. Задача цих програм – поліпшити соціально-економічну інтеграцію громадян України після їх повернення на батьківщину шляхом установлення та використання практичної, економічної та впорядкованої системи, яка також відповідала б базовим потребам таких осіб. Ці програми зазвичай пропонують: - надання послуг зі сприяння у працевлаштуванні, отриманні доходу, пошуку навчальних курсів; - надання послуг в соціальній інтеграції, таких як інформації щодо прав та обов’язків, пов’язаних з правовим і цивільним станом; - надання тимчасової, невідкладної гуманітарної допомоги шляхом страхування з надання медичної та психологічної допомоги; надання житла, готівки для харчування та особистих потреб; юридичної допомоги. «Стокгольмська програма» (Відкрита та безпечна Європа, що служить громадянам та захищає їх, затверджена Радою ЄС із загальних питань/Радою Європи 17024/09) підтверджує, що ефективна та стабільна політика повернення нелегальних мігрантів є невід’ємною частиною успішної міграційної системи Європейського Союзу. Країни-члени ЄС мають посилити роботу з повернення незаконних мігрантів на батьківщину. Така політика має впроваджуватися з дотриманням в повному обсязі принципу «невислання», фундаментальних прав та гідності мігрантів, що повертаються на батьківщину. Перевага має надаватися добровільному поверненню, а визнання невідворотності застосування ефективних засобів має забезпечити повернення нелегальних мігрантів у разі необхідності. Директива Європейської Комісії «Про повернення незаконних мігрантів з третіх країн на батьківщину» визначає процедури, згідно з якими країни-члени здійснюють повернення на батьківщину тих мігрантів, які не мають законних підстав для перебування на території ЄС. Ця Директива підтверджує перевагу практики надання державами права добровільного повернення мігрантів над їх примусовим поверненням, та надання гарантованого строку для добровільного виїзду мігрантів. Головною підставою цієї Директиви є пряме застосування права мігрантів на гідне повернення на батьківщину у відповідності до стандартів та норм щодо прав людини. Нелегальним мігрантам в багатьох країнах пропонується можливість добровільного повернення на батьківщину, яке супроводжується, як правило, наданням відповідної фінансової допомоги. Якщо нелегальні мігранти не погоджуються з пропозицією добровільного повернення, у такому випадку до них може застосовуватися процедура примусового повернення, у тому числі у порядку реадмісії. У разі примусового повернення нелегальних мігрантів країна, яка здійснює таке повернення, не надає особі фінансової допомоги. Не усім громадянам України, які знаходилися за кордоном у статусі нелегального мігранта, вдається адаптуватися до соціальних умов після повернення на батьківщину. Виникають фінансові, соціально-економічні, медичні, юридичні проблеми, вирішення яких здається неможливим частіше за все за браком відповідної інформаційно-консультативної допомоги. Тому, якщо Ви є громадянином України, який повернувся з-за кордону на батьківщину за програмою добровільного повернення, або Вас було видворено у примусовому порядку за процедурою реадмісії і Ви хочете отримати відповідну допомогу в Україні, Ви можете звернутися за консультацією за тел.: (044) 256-17-88, або надіслати повідомлення на електронну адресу: ddgirfo@mvs.gov.ua. Е.Г. Мартиненко, ГУМВС України в АР Крим старший лейтенант міліції. | |
|
| |